Розвиваємо уважність та посидючість

28/09/2014 0 комментария

Багато батьків першокласників стикаються з тим, що дитина не може не тільки спокійно висидіти шкільний урок, але і при виконанні домашніх завдань весь час відволікається і не може всидіти на місці. Виникає питання: а чи винен дитина у своїй неуважності і непосидючості?
Уважність та посидючість - взаємопов'язані якості. Витривалість - це здатність концентрувати свою увагу на якомусь об'єкті (навіть непривабливому для дитини) протягом досить тривалого часу і терпляче доводити роботу до кінця. Виховання посидючості слід починати з розвитку уваги.
Розвиваючи увагу малюка, ми одночасно вчимо його доводити до кінця розпочату справу, досягати визначеної мети. Це вміння надзвичайно важливо для людини. Якщо постійно пам'ятати, що не можна вимагати від дитини відразу занадто багато чого, можна починати прищеплювати уважність вже з однорічного віку. Головне - робити це акуратно і послідовно.
Допитливість - запорука розвитку
У перші роки життя ще рано говорити про посидючості, так як дитина пізнає світ через рух. Увага, навпаки, можна розвивати вже з 3-4 місяців. Це, звичайно, не заняття, а гра, спілкування з близькими людьми. Дитина вміє добре концентрувати свою увагу на яскравих рухомих предметах. Малюк, який навчився повзати, потрібні рухаються іграшки, які можна розглянути і помацати. Малюкові, який почав ходити, дуже складно утримувати увагу на чомусь одному, тому що тепер його можливості пізнання навколишнього світу значно розширилися.
Батьки можуть помітити, що дитина за хвилину встигає зробити безліч справ. Не дивно, адже для нього всього пара хвилин - це ціла вічність. Для розвитку уваги в цьому віці необхідно більше спілкуватися з малюком. Чим краще дитина розуміє мову, тим краще він може сконцентруватися на предметі. Не давайте дитині відразу багато іграшок - не більше 2-3, але поясніть, як грати з кожною.
Чим цікавіше іграшки, тим простіше дитині зосередити на них свою увагу. На третьому році життя дитина здобуває важливу здатність - вміння швидко переключати увагу з одного виду діяльності на інший. Посидючість починає формуватися до 5-6 років, коли дитина вже здатна утримувати увагу на одному занятті близько 15 хвилин.
Треба враховувати, що увага дитини навіть в 5-6 років, а тим більше в однорічних дітей, є мимовільним. Це означає, що дитина не може концентруватися на вимогу дорослого. Привернути увагу може лише щось яскраве, цікаве, незвичайне. Така мимовільність уваги допомагає дошколятам за 3-4 роки до школи встигнути освоїти величезний обсяг інформації про навколишній світ.
Маленькі дослідники цікавляться всім на світі, пробують нове, прагнуть використовувати для пізнання всі доступні шляхи (розглядають, чіпають, тягнуть все до рота, розбирають на частини). Саме ця допитливість і є запорукою успішного розвитку малюка.
Спостерігайте уважно за вашою дитиною: тільки що він збирав пірамідку, не минуло й п'яти хвилин, як він взявся за ліплення, але і залишив це заняття, тому що по телевізору почали транслювати мультфільм, який не вдалося додивитися через виниклої необхідності зустріти бабусю, яка приїхала погостювати і привезшую гостинці.
З часом до дитини приходить вибірковість сприйняття і здатність довільно концентрувати свою увагу, збільшувати період зосередженості. В результаті він навчається зібраності і може до кінця виконувати розпочату справу. Але знадобиться багато сил і терпіння, щоб сформувати у дитини навички посидючості і здатність до тривалої концентрації уваги.
Увага дитини - як їм управляти
Над розвитком уваги дорослим слід потрудитися разом з дитиною. Не всім дітям вдається захопити себе самим, і тут їм на допомогу повинні прийти мами і тата, вихователі.
Щоб створити сприятливу атмосферу для заняття, заховайте подалі всі іграшки, які могли б відвернути малюка від виконання завдань, вимкніть телевізор і музику. Так ви зробите заняття більш продуктивним.
Врахуйте, що малюк молодше п'яти років може зосереджуватися на завданні не довше ніж 3-10 хвилин, а потім йому необхідно змінити вид діяльності (інтелектуальна діяльність обов'язково повинна чергуватися з рухливими іграми). Не потрібно змушувати дитину сидіти над виконанням завдання довше, ніж він здатний, це не тільки не підвищить, але навіть знизить успіх заняття.
Зверніть увагу на те, що хворобливі, ослаблені, вразливі діти частіше відволікаються, рівень концентрації уваги у них нижче. Враховуйте це, займаючись з дітьми.
Пам'ятайте, що ви не зможете захопити дитину виконанням завдання, якщо йому буде нецікаво! Діти люблять яскраві, що запам'ятовуються історії, казкові сюжети, змагання, які можна використовувати для проведення розвиваючих ігор.
Дитина більш охоче підключиться до гри, якщо буде бачити, що й дорослому вона не менш цікава. Тому не бійтеся відкрито виражати свої емоції, радійте і дивуйтеся разом з малюком.
Формуванню уваги сприяє вербалізація всіх дій. Використовуйте мова, коментуйте все, що ви робите, а також попросіть дитину проговорювати свої дії, озвучувати свої думки, ділитися міркуваннями про те, що він збирається зробити. Малюкові може виявитися важко відразу сформулювати свої плани, тому допоможіть йому запитаннями («Що ти зараз робиш?» «Що ти збираєшся зробити потім?», «Що ще можна зробити?» та ін), але уникайте самі відповідати на власне запитання. Дитина отримає більше користі, якщо самостійно знайде відповідь, нехай навіть йому знадобиться на це більше часу. Не квапте малюка, нехай він збереться з думками і подумає.
Якщо, незважаючи на всі ваші старання, малюк все одно відволікається, крутиться на всі боки в пошуках більш цікавого заняття, не слід допускати помилку, намагаючись втихомирити його наказовими фразами типу «Не крутись!», «Сядь рівно!», «Заспокойся!». Краще спробувати м'яко направити увагу дитини: «Подивися, залишилося доробити зовсім небагато», «Ось побачиш, як буде гарно, коли ми все закінчимо» і т. д.
І в кінці заняття обов'язково похваліть дитину за успіх. Завжди заохочуйте, заохочуйте і хваліть малюка. Не обмежуйтеся буденними словами «розумниця» і «молодець». Краще вкажіть дитині на те, що йому вдалося особливо добре. А головне - пояснюйте, чому він домігся успіху: «Ти старався, домагався своєї мети і був терплячий, тому у тебе все вийшло». Якщо ж у малюка поки ще не все виходить, заспокойте її, підтримайте. Поясніть йому, що для того, щоб все вийшло, іноді необхідно виконувати одну і ту ж роботу кілька разів. Саме так ми вчимося всьому.
Інтерес вашої дитини не буде згасати протягом всього дня, якщо ви запропонуєте йому різноманітні завдання: спочатку, наприклад, ознайомлення з цифрами, потім - з кольором і формою предметів, далі - рухливу гру. Малюк завжди буде знати: коли ви кличете пограти, його чекає щось нове і цікаве. А коли дитині цікаво - він посидющий і уважний!
Крім того, необхідно правильно підбирати час для занять. Якщо у дитини жвавий настрій, краще дати йому в цей момент побігати.
Приймайте свого малюка таким, який він є, і не ставте йому в приклад сусідських Варю, Таню, Пашу або когось ще. Ні в якому разі не тисніть на дитину, навіть якщо він не так уважний і посидющий, як деякі його однолітки! Якщо дитина може висидіти тільки 5 хвилин, значить, займайтеся саме стільки. Головне - продовжуйте займатися!
Можна проявити фантазію і придумати безліч ігор, що вимагають уважності й посидючості. Приклади деяких таких ігор наведені нижче.
Ігри на розвиток уваги
Знайди відмінності. Покажіть малюкові два схожих малюнка і попросіть знайти відмінності.
Що пропало? Поставте перед дитиною 3-7 іграшок (кількість іграшок залежить від віку дитини), а потім попросіть його закрити очі і заховайте одну іграшку. Після цього дайте сигнал відкрити очі. Він повинен сказати, якої іграшки не вистачає.
Їстівне - неїстівне. Ви кидаєте дитині м'яч, при цьому називаєте слово. Дитина повинен зловити м'яч тільки в тому випадку, якщо ви назвали щось їстівне, а якщо ні - слід опускати руки.
Роби як я! Під лічилку ви ритмічно виконуєте прості рухи (наприклад, киваєте, ляскаєте в ладоши, топаєте ногою), а дитина повторює за вами. Потім несподівано для малюка ви змінюєте рух. Дитина повинен зорієнтуватися і повторити за вами новий рух.
Три завдання. Малюк ставати в зручну позу, потім за сигналом «Раз, два, три - замри!» він повинен завмерти і залишатися нерухомим. В це час ви називаєте три завдання, а після команди «Раз, два, три - біжи!» малюк відправляється на виконання завдань. Причому завдання необхідно виконувати саме в тій послідовності, в якій ви вказали. Ось приклад завдань: назви яке-небудь домашню тварину; підстрибни три рази; принеси синеньку машинку.
Ігри, що вимагають посидючості
Якщо ви хочете дати дитині заняття, що вимагає посидючості, запропонуйте йому:
- розфарбувати. Візьміть розфарбування або самі намалювати який-небудь предмет і запропонуйте дитині розфарбувати його, не виходячи за контур;
- ліпити. Ліпити з пластиліну дуже цікаво і весело, особливо з мамою і татом. Спробуйте! Сподобається всім;
- збирати пазл або мозаїку;
- розкласти деталі мозаїки за кольором, іграшки за розміром;
- пересипати квасоля або горох в пляшку з вузькою шийкою;
- переливати воду з ємності з широким горлечком в ємність з вузьким горлечком.
Автор статті: Федюкіна Е. Р.