Три простих кроки до "дорослому" меню

28/09/2014 0 комментария

Грудне вигодовування є не тільки ідеальним варіантом харчування для малюка, але і періодом, позбавленим турбот і турбот для його мами, так як немає необхідності замислюватися про харчовому раціоні малюка, стерилізувати пляшечку, обробляти соску, готувати їжу, контролювати її температуру, навчати дитину використовувати столові прилади.
Але настає момент, коли організм дитини вже не здатний отримувати все необхідне з материнського молока, він вимагає нового харчового раціону, багатого вітамінами і мікроелементами. Для багатьох мам введення прикорму здається складною і заплутаною наукою, оволодіти якою без спеціальної освіти просто неможливо.
Разом з тим, протягом століть жінки всього світу крок за кроком переводили своїх підрослих крихіток на «доросле» меню, а педіатри в минулому сторіччі тільки підсумовували накопичений досвід і сформулювали основні принципи введення прикорму. Відразу ж слід зазначити, що до введення прикорму повинна бути готова не тільки мама, так як саме їй доведеться складати меню, купувати продукти і готувати їх спеціальним чином для свого дорогоцінного малюка, але і організм дитини повинен продемонструвати свою готовність перейти на новий раціон, адже занадто рано введений прикорм принесе йому не користь, а шкоду і неприємності, як безпосередньо після введення нової їжі, до перетравлювання якої його травна система ще не готова, так і набагато пізніше, коли наслідки занадто поспішним зміни типу харчування стануть причиною розвитку серйозних захворювань шлунково-кишкового тракту.
Уважна мама завжди побачить ті невербальні сигнали, які подає організм дитини в разі готовності до нового харчового раціону. Для прийняття остаточного рішення про необхідність переведення малюка на густу їжу достатньо, щоб виконувалися наступні умови:
1. Малюк був здоровий, бадьорий і активний
2. З останнього щеплення минуло не менше чотирьох днів
3. Вага малюка в порівнянні з вагою при народженні збільшився в два і більше разів
4. Дитина був здатний самостійно сидіти
5. За власним бажанням малюк повинен уміти обертати і відхиляти голову
6. Властивий новонародженим рефлекс виштовхування повинен згаснути
7. Проковтування їжі тепер не повинно викликати у дитини труднощів
8. Малюк на тлі регулярних годувань почав залишатися голодним
9. Проміжки між годуваннями на вимогу поступово стали скорочуватися
10. Має місце цікавість до дорослої їжі
11. Рука дитини досить сильна, щоб утримувати пляшку і піднести її до рота.
Якщо всі названі ознаки готовності до переходу на густу їжу в наявності, значить, можна вводити так званий «педагогічний прикорм», суть якого полягає у формуванні харчового інтересу дитини. Під час трапези дорослих членів сім'ї можна пропонувати малюкові невелику кількість гіпоалергенних, приготованих дієтичним способом продуктів, які малюкові дозволяється досліджувати всіма доступними шляхами.
«Педагогічний прикорм» дозволить сформувати у дитини правильне уявлення про харчових продуктів, познайомить з їх різною консистенцією, кольором, формою і смаком. Безпосередньо введення прикорму вимагає більш серйозної підготовки. Насамперед, важливо розуміти, що перехід на густу їжу не обов'язково повинен починатися з фруктових соків. Припустимо введення овочевих пюре, кисломолочних продуктів і навіть каш, в залежності від стану здоров'я дитини і потреб його організму. Зазвичай фруктові соки вводяться першими для того, щоб їх солодкий смак пробудив інтерес дитини до нового продукту.
Крім того, вони багаті вітамінами і мікроелементами, необхідними для отримання енергії цукрами. Якщо ж має місце поганий набір ваги, то каші на половинному молоці стануть кращим варіантом першого прикорму, так як дозволять створити оптимальні умови для подальшого розширення харчового раціону. На фоні дисбактеріозу кишечника в якості першого прикорму може бути рекомендований кисломолочний продукт, вживання якого нормалізує кишкову мікрофлору, покращує процеси пристінкового травлення, що вкрай важливо для нормального переварювання нових продуктів.
Рішення про типі першого прикорму приймає мама разом з педіатром, саме спільними зусиллями вони можуть створити індивідуальну схему введення прикорму, яка в максимальній мірі буде відповідати потребам дитини.