Дитячий садок: бути чи не бути?

28/09/2014 0 комментария

Були часи, коли всі діти до 6-7 років перебували вдома, а їх вихованням займалися мами, бабусі, няні, гувернантки... - кому як пощастить. Інших варіантів не було, оскільки перші дитячі садки в Росії були відкриті лише в 60-ті роки 19 століття (в 1914 році їх налічувалося всього 150 - це приблизно 4000 дітей).
Потім настала ера ясел і дитячих садків. Як правило, наші мами і бабусі не мучилися питанням, віддавати чи не віддавати дитину в дошкільний освітній заклад. Причому нормою було відвідування дитячого саду з року-півтора, а іноді і ще раніше - адже на цей випадок існували ясла, які брали малюків з двох місяців. Розвиток суспільного виховання було обумовлено економічними запитами того часу - всі жінки повинні були трудитися на благо Вітчизни.
Зараз ситуація змінилася. У сучасних батьків є вибір: бути чи не бути дитячому саду в житті дитини. Коли дитина досягає віку 1,5-2 роки, багато батьків починають задумуватись про те, як далі побудувати навчання і виховання свого чада.
останнім часом намітилася тенденція залишати дитину на домашньому вихованні. Причини цього у великому дефіциті місць у дошкільних освітніх установах, а також в недовірі дитячим садкам, які не справляються зі своїми завданнями. Розглянемо плюси і мінуси суспільного і домашнього виховання.
Без сумніву, головним достоїнством дитячого саду є соціалізація. Іншими словами, підготовка дитини до життя в суспільстві, освоєння ним норм поведінки. В дитячому садочку дитина набуває досвід спілкування не тільки з близькими, люблячими його людьми, але і з ровесниками, з вихователями і няньками, які до нього можуть мати найрізноманітніші почуття. Також малюк вчиться поважати старших, слухатися їх, виконувати їх доручення і вимоги, дотримуватися дисципліни. Дитина таким чином отримує необхідні навички соціальної поведінки.
Також дитячий садок привчає малюка до оптимального для зростаючого організму режиму дня. В подальшому це допоможе дитині і при адаптації до школи.
Як показує практика, діти, що відвідують дитячий сад, більш самостійні. Вони швидше оволодівають мовними навичками, оскільки спілкування з однолітками стимулює розвиток.
В обов'язки вихователів входить проведення розвиваючих занять з дітьми. В домашніх умовах не завжди можна, наприклад, знайти можливості для проведення музичних або фізкультурних занять.
Однак є й мінуси виховання дитини в дитячому саду. Інфекційні захворювання, не завжди сприятливий психологічний клімат в садку, відсутність індивідуального підходу до дитини, дефіцит уваги вихователя (в групі 25-30 чоловік), небезпека травмування, непедагогічні методи впливу вихователів на дітей тощо - це далеко не весь перелік обставин, які ускладнюють перебування дитини в дитячому саду...
До того ж початок відвідування дошкільного навчального закладу для дитини завжди стрес. Велика кімната, незнайомі діти навколо, чужі дорослі-педагоги, медична сестра, музичний керівник, гучні розмови, тупіт ніг, звуки, що видаються іграшками, ляскання дверима - все це незвично для дитини. Тривале перебування малюка в стресовому стані може призвести до розвитку неврозу і уповільнення темпу психофізичного розвитку.
Розглянемо більш детально і домашнє виховання. Перш за все, в домашніх умовах можна забезпечити індивідуальний підхід до дитини. Якщо програма навчання, виховання, розпорядок дня в дитячому саду орієнтовані на середньостатистичну дитину, то будинку є можливість враховувати особисті особливості і схильності малюка, з урахуванням яких встановити режим занять, прогулянок і прийому їжі.
Також плюсом домашнього виховання є і те, що дитина під постійним надійним наглядом. В домашніх умовах можна забезпечити більш високу якість харчування. Це особливо актуально для дітей, які страждають від харчових алергій.
Будинки дитина набагато менше ризикує підхопити від однолітків інфекційні захворювання або паразитів.
Однак деякі плюси виховання в домашніх умовах можуть обернутися мінусами. Відомо, що деякі захворювання легше переносяться в дитячому віці і при цьому не супроводжуються ускладненнями. Це, наприклад, краснуха, вітрянка, свинка... В цьому плані дитячий садок дає більше можливостей для придбання імунітету.
Індивідуальний режим занять в подальшому може ускладнити процес звикання до школи, тому що в школу дитина змушений буде ходити не тоді, коли йому це зручно, а у відповідності з розкладом. Чим пізніше він зіткнеться з першим «треба», тим складніше буде йому в подальшому.
В домашніх умовах набагато менше можливостей для набуття дитиною соціальних навичок, ніж у дитячому садку. Спілкування з однолітками та сторонніми дорослими людьми, що відбувається в дошкільному закладі саме по собі, будинки вимагає певного тренування і наполегливості з боку батьків. У садку діти вчаться ділитися один з одним іграшками, поступатися, йти на компроміс, співчувати, стримувати свої бажання і враховувати інтереси інших.
В домашніх умовах ці навички дитина засвоює дещо пізніше. Цікавий факт: якщо дитина ходить у дитячий садок, то вже до 4 років його егоцентризм сильно зменшується або зовсім зникає; при домашньому вихованні це відбувається тільки до 6 років, а іноді егоцентризм зберігається і до 7-8 років.
Так бути чи не бути дитячому саду в житті дитини? Що вибрати: дитячий садок або домашнє виховання? Думаю, кожен з батьків повинен вирішувати сам, що підійде його дитині більше. До того ж треба враховувати і те, чи готовий сам дитина до початку нового етапу в своїй життя під назвою «дитячий сад».
А може, вибрати золоту середину між садком і будинком? Є, наприклад, така практика: до 4 років дитина перебуває на домашньому вихованні, але приблизно з 3 років відвідує кілька разів в тиждень розвиваючі гуртки. Однак з 4 років дитина все-таки починає ходити в дитячий сад. У цьому випадку плюси обох систем виховання в наявності.
Автор статті: Надія Задорожна
© Shkolazhizni.ru