Втома першокласника

13/09/2014 0 комментария

Як впоратися з першокласником? До кінця навчального року впало увагу, погіршилися оцінки, став погано керований і т.п.
Уявіть будь-яку, цілком дорослу, що складався особи (начальника чи підлеглого, не суть важливо), який перед довгоочікуваною відпусткою ледве-ледве піднімається на третій поверх свого офісу. В думках - аж ніяк не графіки і не плани на майбутній квартал, а... море з його синім небом і теплими хвилями, м'яким пісочком і красивими засмаглими дівчатами. І, якщо вам, цілком зрілому людині, неабияк набридли тяготи повсякденної рутини, то, що говорити про маленького чоловічка, який лише кілька місяців тому вперше переступив поріг школи?!
Не тільки до кінця навчального року, але і взагалі, на перших порах навчання ваш син чи донька можуть на уроках нудьгувати, пропускаючи повз вуха багато слова педагога, а то й зовсім ігнорувати вимоги, які до нього, першокласнику, пред'являють. У чому причина? Спробуємо розібратися.
Це може бути, по-перше, нецікавий виклад предмета, і тут багато в чому провина вчителя, геть відкидає творчий підхід, імпровізацію і жарт, здатних зняти напругу і розрядити обстановку в класі. Монотонний, менторський тон, окрики і причіпки відбивають охоту до навчання навіть у самого допитливого першокласника. Але не варто, звичайно, огульно звинувачувати вчителів - серед них чимало грамотних майстрів цієї нелегкої справи...
Слід взяти до уваги й індивідуальні особливості психіки: одні діти засвоюють матеріал поступово, невеликими порціями, інші ж здатні схоплювати його «на льоту», але мають слабку пам'ять і швидко все забувають, треті... Словом, нерухомо сидить і слухає з відкритим ротом, все запам'ятовує і видає стовідсоткові знання дитина, - велика рідкість. Не всі в змозі і швидко зорієнтуватись у вимогах педагога, проявляти активність у відповідях. Ось і виходить, що менш впевнений у собі першокласник поступово ще більше замикається в собі і перестає вірити у власні сили. Результат не важко передбачити: втрата інтересу до навчання, втому, що підсилюється до кінця року.
Та це ще не всі причини! Самостійно розібратися, чому ваш син чи донька з такою неохотою йдуть в школу, часом буває досить важко. Допоможе шкільний психолог, який і окреслить коло можливих проблем, і підкаже, як їх вирішити. Але все ж дамо деякі поради, оскільки ви звернулися саме до нас.
Слідкуйте за сном вашого першокласника - він повинен лягати не пізніше 21 години. І ніяких жахів або ігор в «стрілялки», та ще з монстрами пізно ввечері! Спати він повинен не менше 11 годин на добу. Напевно, ви й по собі знаєте, як важко вставати, приводити себе в порядок і працювати в «невыспавшемся» стані. Що ж тоді говорити про малюка!
Навряд чи ми відкриємо Америку, кажучи про необхідність прогулянок і рухливих ігор на повітрі. Адже деякі батьки піклуються лише про духовне (іноземні мови, музика і т.д.) вихованні. І що толку, якщо ваше чадо буде розумним і інтелектуально не за віком розвиненим, але кволим і хворобливим? Не варто сподіватися лише на уроки фізкультури - ви повинні розуміти, що півтора-двох годин на тиждень катастрофічно мало, тому ваш обов'язок - сприяти заповненню цієї прогалини. Як? Не заохочуйте тривале сидіння перед телевізором або комп'ютером, не змушуйте, мало не силою, по декілька годин підряд грати на скрипці або зазубрювати англійські слова. Долучите дитину до спільних походів, ранкових пробіжок або відвідування басейну.
Не забудьте, що 90 % інформації про навколишній світ ми отримуємо за допомогою зору. Іноді млявість, небажання вчитися викликані поганим освітленням у класі або вдома в тому місці, де розташований письмовий стіл. І, хоча всіх малюків перед школою перевіряє окуліст, все ж не обнадеживайтесь позитивним результатом і подбайте про хороше освітлення. Світло має падати зліва, а дитина не повинна нахилятися занадто низько над столом або, навпаки, сидіти, як штир, не згинаючи спини. На думку окулістів, відстань між очима і зошитом або книгою має становити 30-35 див.
Ну, і, мабуть, останнє. Якщо ви «хочете» надірвати психіку дитини, а заодно і собі добряче попсувати нерви, як можна частіше кричіть на свого першокласника. Змушуйте його, а краще всього, з допомогою ременя, сідати за уроки, сидіти вдома за книжкою, карайте позбавленням прогулянок, і побільше лайте, лайте... «Думайте самі, вирішуйте самі» - і, зрештою, може бути, зрозумієте всю згубність такого стилю взаємин... Зате прихильність, укупі з доброю порадою і турботою, здатні перетворити вашого першокласника з затурканного і втомленого істоти в жвавого і активного, яким і належить бути дитині в цьому віці.
© Тетяна Полєнова